fbpx
COWO.МатеріалиПолітикаФілософія

Cowo.матеріали. Майбутнє демократії

Перед розглядом будь-яких понять, необхідно зрозуміти їхнє значення. З демократією це непросто, історія її добряче потріпала. Кожна епоха змінювала розуміння демократії, і сьогодні її варіації в конкретній країні залежать від соціальний та економічних умов, традиційної структури держави і т.і. Одне лише можна сказати: ключовий елемент демократії – повноправність усіх громадян.

Пройшовши численні трансформації тривалістю в тисячі років, демократія, однак, не стала найкращим політичним режимом. Навпаки, зараз з нею виникає ще більше проблем. Думки експертів розходяться. Одні кажуть, що скоро демократія буде зведена нанівець і необхідно швидко шукати нові форми організації суспільства. Інші стверджуюсь, що потрібно лише удосконалити механізми її реалізації. Проте майже всі сходяться на тому, що сучасна демократія переживає кризу. Що очікувати від неї в майбутні десятиліття?

Історія

Створення демократичного устрою відраховують з реформ Солона в Давній Греції (це 594 рік до н. е.). Демократичний режим в Афінах дозволяв кожному повноправному громадянину виступати в якості присяжного, голосувати в народних зборах і бути обраним на будь-яку державну посаду. Проте проіснував він недовго і завершися в 322 році до н. е.

Зміни в розумінні демократії внесло християнство: воно дало людству моральні заповіді, засновані на визнанні рівності людей у ставленні до вищої інстанції – Бога. А на суспільно-політичному рівні, навпаки, затвердилося панування авторитарних, переважно монархічних форм правління. Провідною стала думка, що монарх і влада повинні служити своєму народу й не вправі порушувати закони, що випливають із божественних заповідей, моралі, традицій і природних прав людини. Виникають народні збори феодального типу.

Демократичні системи сьогодення ведуть свій початок від форм правління, що виникли наприкінці ХVІІІ–ХІХ ст. під прямим впливом лібералізму. Згодом вони згрупувалися під однією назвою – класична ліберальна демократія. Найбільші внески тут належать філософам Дж. Локку, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо. Основі зміни: поділ влад, розмежування держави і суспільства, проголошення політичної рівності всіх громадян і утвердження людини як головного елементу політичної системи.

Не можна не згадати колективістську демократію. ЇЇ ідея – єдина воля всього народу, яка існує ще до її публічного вираження та повністю суміщається з діями представників влади. (розробка ідей належить Ж. Ж. Руссо, К. Марксу, І. Леніну, К. Шмітту). Звучить красиво, але утопічно.

Ще одну утопію нам запропонувало 20 століття. Воно цікаво спробувало реалізувати ідею соціалістичної демократії. Рівність можливостей для всіх, справедливість, ідеальна держава – звучить солодко. Та романтику ламають реалії життя. 

Зараз більшість країн тримається представницької демократії, але назвати це демократією складно. Бо основний механізм її реалізації – вибори. Але вони не визначають владу народу, а лише його участь у боротьбі еліт. В бюлетені нам пропонують список кандидатів, до яких простий вчитель історії не потрапить, навіть за великим бажанням. З цього приводу виникає багато запитань і сумнівів щодо майбутнього демократії. Пропонуємо ознайомитись, як його бачать важливі мислителі сучасності.

Матеріали:

В межах сowo.guru ми провели курс “Політика”. За цей час зібралась велика кількість матеріалів, які експерти рекомендували до вивчення та подальшого ознайомлення з тематикою демократії.

Статті:

● Карл Терри Лінн и Філіпп Шміттер «Чим є демократія, а чим — ні»

Цей текст написаний спеціально для поширення в країнах Східної Європи, які після падіння комунізму починали будувати демократичні інститути. У статті автори передають загальний зміст сучасної демократії. Чим вона є, чим не є, від яких чинників залежить і які процедури потрібні для її реалізації.

● Григорий Юдин “Кризис демократии в епоху цифрової революції”

Коротко та змістовно автор розповідає, що ми сьогодні називаємо демократією і чому це насправді не демократія. Як нами керують еліти і чому цифрові технології не вирішують ці проблеми, а лише додадуть жару у “демократичне” вогнище.

 

Інтерв’ю:

Інтерв’ю з Коліном Краучем

Нечасто зустрінеш настільки різнобічний матеріал, який при розмові про демократію не обмежується її критикою, а зачіпає також спалахи популізму, “культурні війни”, економічну глобалізацію, роль жінок у цьому всьому і навіть причини, чому політика все більш схожа на шоу бізнес та маркетинг (останнє для українських реалій особливо актуально, чи не так?)

І про це все розповідає англійський соціолог і політолог Колін Крауч. Він створив концепцію постдемократії в 2000 році в своїй книзі «Як впоратися з постдемократією», яка стала пророковою й досі не втрачає актуальності.

Відео:

Лекція Єкатерини Шульман “Чи є майбутнє у демократії?”

Єкатерина Шульман – російський політолог і публіцист, кандидат політичних наук і фахівець з проблем законотворчості. У цьому відео вона розмірковує про потенційне розгортання найактуальнішого сьогодні політичного режиму.

Ілля Локшин “Демократія і лібералізм в політичній думці XIX століття”

Ілля Локшин – російський політолог та викладач факультету соціальних наук НИУ ВШЭ.
Він поринає в 19 століття, в часи, коли зароджувалось сучасне розуміння демократії.
Цікаво, як воно трансформувалось, чи не так?

Peter Emerson “So, What is Democracy Anyway?”

Пітер Емерсон – директор Інституту de Borda. Він написав десять книг про системи голосування та опублікував кілька статей про демократію у рецензованих журналах. Пітер допоміг розробити додаток для багатоопціонального (multi-option) голосування. Він каже, що є велика проблема у змістовній наповненості голосування: в багатьох випадках більшість голосів визначає не волю людей, навіть не волю більшості, а волю тих, хто поставив питання. З цього випливає, що потрібен кращий механізм голосування.
Який? Варто послухати Пітера.

Larry Lassig “Our Democracy no longer represents people”

Професор Гарвардського університету Лоуренс Лессіг стверджує, що американська
демократія стала корумпованою. Це призводить до нерівності і означає, що лише 0,02%
населення Сполучених Штатів фактично вирішує, хто стоїть при владі. Лессіг каже, що
цей фундаментальний розпад демократичної системи потрібно виправити перед тим, як
ми будемо вирішувати інші великі проблеми, як зміна клімату, соціальне забезпечення та борги студентів (student debt)

Книги:

Джон Данн “Не зачаровуватися демократією”;
Політичний теоретик Джон Данн стверджує, що демократія не рівнозначна гарному уряду. Показує, чому поєднання ліберальної економіки та ліберальної демократії не ідеальне. І розглядає, як політична система, яку на Заході вважають простою і очевидною, насправді є неясною і в багатьох випадках не працює.

Колін Крауч “Постдемократія”;
Ця книга стала дуже відомою у західному інтелектуальному та науковому середовищі.
Автор стверджує, що занепад громадських класів і поширення глобального капіталізму
призвели до виникнення замкнутого політичного класу, який більш зацікавлений у побудові зв’язків з впливовими бізнес-групами, ніж в проведенні політичних програм, що відповідають інтересам простих громадян. Книга написана в 2000 році, проте без неї складно зрозуміти специфіку сьогодення.

Девід Хелд “Моделі демократії”;
Книга відомого британського політолога присвячена введенню в основні теорії демократії від Стародавньої Греції до наших днів, а також критичного розгляду питання про те, чим є демократія сьогодні.

Надія Урібнаті “Искаженная демократия”;

У книзі “Спотворена демократія”Надя Урбінаті діагностує проблеми, з якими стикається політика в епоху партійних пристрастей і монополізації мас-медіа, і енергійно захищає головне, на чому спочиває демократія – необхідність важких компромісів і неминучість неоднозначних рішень.

J. Brennan “Against Democracy”;

Книга кидає виклик вірі в те, що спрощена версія демократії, що використовується сьогодні, є доброю та моральною.
У своїй роботі Бренан в першу чергу припускає, що виборці схильні до ірраціональності
та неосвіченості в політичних питаннях. Він вважає, що виборцям мало стимулів
цікавитися політикою, оскільки вони вважають, що один голос не призведе до значних
змін у загальних результатах виборів. Автор пояснює, чому це правда і що з нею робити.

Залишити відповідь