fbpx
COWO.Матеріалиcowo.Стаття

Вбити Сенеку: між змістом і формою

Твори представників стоїцизму неодноразово ставали предметом читань у Cowo.guru. Цього разу ми присвятили курс «Моральним листам» Луція Аннея Сенеки. Експертом став Сергій Пролеєв – доктор філософських наук, завідувач одного з відділів Інституту філософії НАНУ та автор не лише наукових праць з філософії Античності, а й розлогої поеми за сюжетами античних міфів [1].

Як завжди, курс вийшов насиченим і продуктивним, а гортати сторінки товстенького томику, примірник якого отримав кожен з учасників, стало справжньою насолодою. 

Але ж перейдемо до розбору польотів. У цьому курсі ми застосували різні методики активного аналітичного читання. Мабуть, надто активного, і звідси питання про тонку межу між  природним для людини прагненням упорядкувати текст (та й світ загалом) і ризиком умертвити його надмірною формалізацією.

Зайве – у дужки

Сенека, визнаємо, багатослівний. На відміну від нещодавно читаного Марка Аврелія, це сотні сторінок деталей, прикладів, міркувань, повторів, повернень, котрі часто-густо удаються зайвими та ніби ускладнюють сприйняття.

Особисто мене брак системності завжди бентежив, наганяв неспокій. Я – той самий перфекціоніст, який мріє, щоб усе було паралельно, перпендикулярно, розташовано по кластерах, вбудовано в ієрархічні структури і зведено в бази даних. Художній текст, від початку надлишковий, можна вилікувати, тільки по-гусерлівському взявши у дужки сюжет, персонажів, репліки, описи, діалоги – усе, що плутається під ногами та затьмарює сяяння чистих смислів. Сухий же залишок інформації звести в таблиці і схеми – найраціональніші форми викладу сенсів.

Якщо дехто з авторів не спромігся довести думки до ладу – гаразд, ми доробимо це замість нього. Саме це я запропонувала учасникам сенеківських читань.

Крок перший: аналіз

Тут треба згадати, що стоїки, до котрих ми відносимо Сенеку, розуміли філософію як практичну діяльність, набір духовних вправ. Вправою мало стати й читання філософських текстів. Для цього стоїки випрацювали низку покрокових методик [2]. Деякі з них у поєднанні з елементами герменевтичної інтерпретації Еміліо Бетті та алгоритмом читання від Сергія Пролеєва лягли в основу нашого аналізу Сенекового твору.   

За цією схемою ми простудіювали 50 листів, кожному дали назву, зробили анотацію й перейшли до фінального, за стоїками, етапу роботи з текстом – melete, медитації. На цьому етапі філософські твердження належить перетворити на стислі імперативи й життєві настанови, які можна умонтувати у власне життя. Зміст кожного з листів умістивсь на одній картці.

Крок другий: компендіум

Мати справу з таким Сенекою було вже легше, але ми йшли далі. Другий крок – зібрати імперативи в єдину таблицю, свого роду компендіум книги. Система потрохи вимальовувалася.

Крок третій: система

Хто читав, знає: листи Сенеки тематично перетинаються й дублюють один інший. Ми вирішили уточнити систему сенеківських моральних категорій – якщо він сам не встиг чи не захотів здійснити цього. Разом ми уклали список найзначущих категорій, застосували його для семантичного аналізу тексту й візуалізували результати відповідно до сучасних трендів цифрової гуманітаристики. Зокрема, на хмарі понять.

Назад з дужок

Ще кілька вправ у тому ж дусі – і ми були готові подарувати світові нові, вдосконалені, очищені від домішок «Моральні листи», а я міркувала, як застосувати розроблену методику в інших групах.

І тут мій друг спитав: «Чи не боїшся ти оцим усім вбити Сенеку»?

Я замислилася. Справді, чи виключно природна балакливість автора була причиною надто розлогого тексту? Або ж він розумів те, що іноді забуває сучасний читач, звичний до карт розуму, схем та інфографік?

На жаль – чи на щастя – ми не здатні зчитувати чисті, “готові” сенси. Так, запам’ятати легше тезисний виклад, але перш ніж запам’ятовувати щось, ми маємо це сприйняти. Умовою ж можливості сприйняття є власний досвід. Але як читачеві пережити, хоча б частково, досвід геть іншої людини – автора? Лише в один спосіб: через історію, у котру він зможе зануритися. Саме оповідальна, описова складова тексту створює простір, необхідний людському розуму для сприйняття. Форма не менш важлива за зміст. Тому-то Платон вкладає свої думки в уста Сократа і вимальовує деталі бенкетів. Тому Сенека уводить до оповідки Луцілія та каже купу зайвих на перший погляд речей.

«Ми можемо виколупати з пудингу ізюм, та ж найсмачніший він усе ж таки як пудинг», – продовжу я метафорою Сергія Пролеєва. Захопившись понад мірою модними техніками читання й конспектування, ми ризикуємо перетнути тонку межу, за якою губимо найцінніше, що неможливо передати схемами й тезами. 

Ми можемо виколупати з Сенекового тексту всі сенси, відсепарувати деталі і звести вершки у таблиці – концентровані, лаконічні, системні. Ймовірно, змістовно вони будуть навіть «кращими» за твір самого Сенеки. Це буде суцільний ізюм. Проблема в одному: це буде не Сенека. Сенси ж, які ми нібито успішно екстрагували з його тексту, залишаться закритими, непрозорими для нас. 

Назустріч інакшості

У прагненні розчленувати і препарувати книжку, викрутити навиворіт, розкласти на атоми та проаналізувати кожен з них, ми ризикуємо заслонити, витіснити світ автора власною інтерпретацією, звести його до подоби своєму світові. Як наслідок, вдаємося до ілюзії читання: читаємо не самі книжки, а їхні конспекти; не авторів – незвичних, чужих, інакших, а самих себе – зрозумілих і доступних. І знову-таки Сенека перестає бути Сенекою.   

«В інших світах завжди користуйтеся їхньої логікою – логікою інакшості. Не сприймайте їх через подібність до вже відомого», – завершу я порадою Сергія Пролеєва. Це складніше, ніж «натягнути сову» чужого тексту на глобус власних понять та поставити позначку «Засвоєно». Але шанс торкнутися інших горизонтів, безумовно, вартий того, щоби почати опановувати цю навичку.

Наостанок хочу побажати собі та іншим надто сумлінним читачам пам’ятати про баланс між формою та змістом, системністю і красою стилю, розумінням і відчуттям, аналізом і насолодою. І, нарешті, між о-своєнням тексту (чи світу загалом) та щирою спробою сприйняти його в усій інакшості.

Не варто вбивати Сенеку.

[1] Див. Пролеев, Сергій. (2015). Елена Прекрасная. Трагедия красоты. Киев: Дух і Літера. 288 с.

[2] Див. Адо, П’єр (2005): Духовные упражнения и античная философия. Москва: Степной ветер. – с. 20.

Залишити відповідь